Той вівторок на Гвардійській авіабазі внутрішніх
військ МВС України починався як черговий службовий будень. Можливо, навіть
приємніший за інші, адже було 25 грудня, до Нового року рукою подати! Та
недовго у частині панував передсвятковий настрій. Увечері військовим колективом
поширилася страшна новина: розбився вертоліт, троє членів екіпажу та двоє
військовослужбовців контрольно-перевірочної станції, що також перебували на
борту, загинули…
Чи варто казати, що звістка, яка ніби злетіла з
темного морозного неба над Олександрією, шокувала і частину, і місто, і всі
війська? Навіть усвідомлюючи масштаб катастрофи, рідні та друзі загиблих не
могли збагнути, як вона могла статися. Усі п’ятеро авіаторів на чолі із
заступником командира авіабази підполковником В’ячеславом Павлюком, котрий мав
понад двадцять років льотного стажу, причому, саме на гелікоптерах, були
професіоналами найвищого ґатунку. Жодних польотів того дня заплановано не було,
але вертоліт у нельотну погоду відірвався від землі, набрав висоту і розбився в
полі у п’ятисот метрах від аеродрому.
На
авіабазі розуміли – трапився якийсь безглуздий нещасний випадок. Лише так можна
було пояснити цю найбільшу одномоментну втрату особового складу в історії
вітчизняних військ правопорядку. Не знаючи причин трагедії, однополчани продовжували
вірити в те, що вона сталася не з вини екіпажу вертольоту. Чого, на жаль, не
можна сказати про представників деяких засобів масової інформації, які
поспішали зробити на людському горі сенсацію, і доморощених «експертів» у
Інтернеті, які висували далекі від професійних, а подекуди і взагалі абсурдні версії,
що їх навіть соромно озвучувати у матеріалі, присвяченому світлої пам’яті загиблих
льотчиків. Добре, що їхнім родинам у ті нелегкі останні дні старого року було
не до того щоб сприймати все це, проте спекуляції навколо аварії вертольота
настільки обурили їхніх колег-авіаторів, що Раді ветеранів Гвардійської
авіаційної бази внутрішніх військ довелося виступити зі зверненням до
громадськості. Попри біль та скорботу люди, для яких поняття офіцерської честі
та військового братерства є не порожнім звуком, а слово «Гвардійська» не просто
приставка до назви рідної частини, не могли змовчати. «Нагадуємо, що загиблі
військові пілоти за період усієї служби зарекомендували себе дисциплінованими
фахівцями, готовими до виконання бойових завдань. Питання їх кваліфікації та
професіоналізму ніколи не підлягало сумнівам. Випадкових людей серед таких
фахівців не буває…» – підкреслювали вони.
29 груднячастина попрощалася із загиблими –
39-річним заступником командира авіабази підполковником В’ячеславом Павлюком,
30-річним штурманом капітаном Олегом Кошелем, 26-річним бортовим авіаційним
техніком старшим лейтенантом Рубеном Ігітяном, 35-річним начальником контрольно-перевірочної
станції капітаном Дмитром Курінним та 38-річним техніком
контрольно-перевірочної станції прапорщиком Віталієм Олєйніковим. Провести
військовослужбовців у останню путь прибув командувач внутрішніх військ МВС
України генерал-лейтенант Станіслав Шуляк.
Проте, звичайно, поставити крапку в цій трагедії
можна було лише з виявленням її причин. Комісія,
призначена міністром внутрішніх справ України, розслідувала обставини
трагедії без малого півроку, аж поки наприкінці травня було повідомлено про
закриття кримінального провадження за ознаками дій, передбачених ст. 416 ККУ
«Порушення правил польотів або підготовки до них». Нині ми можемо із усією
впевненістю стверджувати: загибель олександрійських льотчиків – фатальна
випадковість, екіпаж був професійний, підготовлений, він до останнього
виконував свій обов’язок, і більш того, експерти вважають, що ціною власних
життів військовослужбовці не допустили ще страшнішої катастрофи…
